Спори, що виникають із розподілу майна подружжя є досить поширеними. Одним із факторів цієї статистики є те, що в Україні шлюбний контракт не користується популярністю, на відміну від інших європейських держав.
У ст. 60 Сімейного кодексу України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, крім речей індивідуального користування.
Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
У ч.1 ст. 68 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Всі справи є індивідуальними, оскільки у кожній є свої докази та джерела походження грошових коштів на придбання рухомого та/або нерухомого майна.
Пропонуємо відповіді на найпоширеніші питання у цій сфері серед клієнтів:
Майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, ділиться в рівних частках між ними, якщо шлюбним договором або домовленістю не визначено іншого.
Придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, не може вважатися об’єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам собою факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя.
Грошові кошти банківського вкладу є спільною сумісною власністю подружжя і підлягають поділу між ними в рівних частках.
Факт реєстрації нерухомого майна, придбаного у період шлюбу, на ім’я одного з подружжя не означає, що воно належить лише особі, на ім’я якої зареєстроване. Таке майно є спільною сумісною власністю подружжя, а тому відчуження частки цього майна без згоди іншого з подружжя порушує право останнього як співвласника на вільне користування і розпорядження нерухомим майном.
При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім’ї.
Проживання дітей з одним із подружжя само собою не є підставою для збільшення частки у майні при його розподілі тому з подружжя, з ким проживають діти.
Об’єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя з визначенням часток.
Самочинна прибудова, яка здійснена подружжям під час шлюбу, не може бути об’єктом права їх спільної сумісної власності та не підлягає поділу між ними.
Вартість майна, що підлягає поділу між подружжям, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи в суді.
Договір дарування майна, яке перебуває у спільній сумісній власності, укладений без згоди іншого з подружжя, є недійсним у цілому.
